Географічна оболонка та її цілісність

Географічна оболонка - це цілісна оболонка Землі, де її складові (верхня частина літосфери, нижня частина атмосфери, гідросфера та біосфера) тісно взаємодіють, обмінюючись речовиною та енергією. Географічна оболонка має складний вміст і будову. Її вивченням займається фізична географія.

Верхньою межею географічної оболонки є стратопауза, до неї проявляється тепловий вплив земної поверхні на атмосферні процеси. Нижньою межею географічної оболонки вважають підніжжя стратисфери у літосфері, тобто верхню зону земної кори. Так, географічна оболонка включає всю гідросферу, всю біосферу, нижню частину атмосфери і верхню літосфери. Найбільша товщина географічної оболонки по вертикалі досягає 40 км.

Географічна оболонка Землі утворюється під впливом земних і космічних процесів. У ній укладені різні види вільної енергії. Речовина є в будь-яких агрегатних станах, причому ступінь агрегованості речовини різноманітна - від вільних елементарних частинок до хімічних речовин і складних біологічних організмів. Тепло, що притікає від Сонця, акумулюється, а всі природні процеси у географічній оболонці відбуваються за рахунок променистої енергії Сонця та внутрішньої енергії нашої планети. У даній оболонці розвивається людське суспільство, черпає ресурси для своєї життєдіяльності з географічної оболонки і впливає на неї як позитивно, так і негативно. Головні речові елементи географічної оболонки - гірські породи, що складають земну кору, повітряні та водні маси, грунти та біоценози. Крижані масиви відіграють велику роль у північних широтах і високогір'ях. Дані складові оболонки елементи утворюють різні комбінації. Форма тій чи іншій комбінації визначається кількістю вхідних компонентів та їх внутрішніми видозмінами, а також характером їх взаємовпливів.

Географічна оболонка має ряд важливих властивостей. Цілісність її забезпечується, завдяки постійному обміну речовин та енергії між її складовими. А взаємодія всіх компонентів пов'язує їх в одну матеріальну систему, в якій зміна будь-якого елементу провокує зміну й інших ланок.

У географічній оболонці безперервно здійснюється кругообіг речовин. При цьому одні й ті ж явища і процеси багаторазово повторюються. Їх загальна ефективність тримається на високому рівні, незважаючи на обмежену кількість вихідних речовин. Всі ці процеси відрізняються за складністю та структрурою. Деякі є механічними явищами, наприклад, морські течії, вітри, інші супроводжуються переходом речовин із одного агрегатного стану в інший, наприклад, кругообіг води в природі, може відбуватися біологічна трансформація речовин, як при біологічному кругообігу.

Слід зазначити повторюваність різних процесів у географічній оболонці у часі, тобто певну ритміку. В її основі лежать астрономічні та геологічні причини. Розрізняють добову ритміку (день-ніч), річну (пори року), внутрішньовікову (цикли в 25-50 років), надвікову, геологічну (каледонський, альпійський, герцинський цикли тривалістю по 200-230 млн років).

Географічну оболонку можна розглядати як цілісну систему, що безперервно розвивається під дією екзогенних та ендогенних факторів. Внаслідок цього постійного розвитку відбувається територіальна диференціація поверхні суші, морського та океанічного дна (геокомплекси, ландшафти), виражена полярна асиметрія, що виявляється істотними відмінностями природи географічної оболонки в південній та північній півкулях.