Рельєф дна океануПід товщею водних мас Світового океану приховані різноманітні форми рельєфу: рівнини, гори, жолоби, западини, тощо. Вчені, завдяки сучасним приладам, вивчають підводні простору океанів і морів та складають карти рельєфу дна. Було з'ясовано, що дно Світового океану усіяне підводними височинами, що досягають у висоту 1-2 км. Загальне число гір складає 15-20 тисяч, причому болем 50% з них розташовані на дні Тихого океану. Всі підводні форми рельєфу характеризуються більш м'якими обрисами і плавними лініями, так як зовнішні процеси протікають тут помірно. У рельєфі океанічного дна розрізняють материкову мілину (шельф), материковий схил і ложе океану. Ті ж форми рельєфу, як і на суші, представлені на шельфі й материковому схилі. Вони утворюють підводну окраїну материка з материковим типом земної кори. Шельф займає мілководні ділянки до глибини 200 м. Ширина материкової обмілини може досягати багатьох сотень кілометрів. Материковий схил являє собою відносно крутий уступ до глибини 2,5 км. За межами підводної окраїни материка знаходиться ложе океану з океанічним типом земної кори. Ця частина Світового океану займає найбільшу площу з глибинами до 6 км. Рельєф ложа океану горбисто-рівнинний, але зустрічаються й окремі гори вулканічного походження. Також є перехідна зона, що розділяє ложе океану і підводну окраїну материка. Її місце розташування відповідає ділянкам сходження літосферних плит і характеризується наявністю перехідного (від материкового до океанічного) типу земної кори. На цих ділянках Світового океану рельєф має дуже складну будову. Тут відзначається чергування западин окраїнних морів, підводних хребтів і глибоководних жолобів - найглибших місць океанічних просторів земної кулі. Найбільші глибини відзначаються в океанічних западинах і жолобах, іноді більше 6 км. Жолоби розташовані по окраїнах океанів уздовж материків. Епіцентри землетрусів часто зосереджені в областях окраїнних морів і глибоководних жолобів. Вершини підводних хребтів можуть підніматися над поверхнею водної гладі, формуючи острівні дуги. Тут відзначається величезна кількість діючих вулканів. У центральній частині океанів літосферні плити можуть розходитися, внаслідок чого в земній корі відбувається утворення розломів дна океанів, яки досягають в глибину декількох кілометрів. Це так звані ріфти. Через ці ріфти з мантії на поверхню Землі виходить розігріта речовина, що застигає на дні океану і утворює нагромадження. Так протікає процес утворення серединно-океанічних горних хребтів, які находяться переважно в центральних областях океанів. До них відносяться Австралійський, Південно-Атлантичний, Антарктичний та інші. Разом вони формують цілісну гірську систему, яка простягнулася через всі океани на 80 тисяч кілометрів. У деяких ділянках її ширина досягає 800 км. Ряд гірських вершин хребтів виступають на дном на кілька кілометрів. |