Розвиток земної кори

Як доведено вченими, більше 2,5 млрд. років тому наша планета була повністю покрита океаном. Пізніше під впливом внутрішніх сил окремі частини земної кори піднялися. Даний процес супроводив бушуючий вулканізм, часті сильні землетруси, горотворення. Таким чином, з'явилися перші ділянки суші - стародавня основа сучасних материків.

Коли суша піднялася над поверхнею океанів, почали проявлятися зовнішні процеси. При цьому відбувалося руйнування гірських порід, а продукти розщеплення порід потрапляли в океан і накопичувалися біля його околиць як осадові гірські породи. Товщина опадів могла становити кілька кілометрів, тому під тиском такої маси океанічне дно почало прогинатися в деяких ділянках. Дані прогини дна океанів називаються геосинкліналями. Формування геосинкліналей відбувається постійно протягом тисячоліть з давніх часів і донині.

Етапи розвитку 

Розрізняють декілька етапів утворень даних прогинів океанічного дна. Перша стадія - ебріональна, коли при накопиченні опадів земна кора починає прогинатися. На другій стадії створення геосинкліналі прогин заповнюється осадовими гірськими породами і при досягненні товщини шару 15-18 км з'являється бічний і радіальний тиск. Наступна стадія складчастості характеризується утворенням складчастих гір під тиском внутрішніх сил Землі, що проявляється вираженим вулканізмом і землетрусами. На етапі загасання відбувається руйнування даної гірської системи під впливом зовнішніх процесів і утворення на цій ділянці залишкової горбистої рівнини.

У зв'язку з тим, що гірські породи в районі геосинкліналі є більш пластичними, то через збільшення тиску вони збираються в складки. Таким чином сформувалися складчасті гори: Гімалаї, Альпи, Кавказ, Анди, тощо. Виділяють так звані епохи складчастості, коли в геосинкліналях відбувалося утворення складчастих гір. В історії Землі було кілька таких епох: каледонська, байкальська, мезозойська, герцинського, альпійська.

Часто процес горотворення протікає не тільки в геосинкліналі, але і у позагеосинклінальних регіонах, де раніше були гори і згодом зруйнувалися. У цих областях гірські породи тверді, не пластичні, тому вони розколюються з утворенням розломів. При цьому одні ділянки опускаються, а інші піднімаються, чим обумовлена поява складчасто-брилових і брилових гір. Це Саянські, Алтайські гори, Памір.

Ділянки земної кори великої площі, які відносно малорухомі та характеризуються рівнинним рельєфом, називаються платформами. Фундамент платформ складається з твердих магматичних і метаморфічних гірських порід, що свідчить про те, що раніше тут протікали процеси горотворення. Фундамент покриває товстий шар осадових порід. У разі, коли гірські породи фундаменту виходять на поверхню, формуються щити. Вік платформи відповідає віку фундаменту.

Платформам відповідає рівнинний рельєф. Тут відбуваються, в основному, коливальні рухи земної кори. Зрідка можливе формування відроджених брилових гір. Прикладом служить утворення нагір'я і брилових гір Східної Африки, вулканів Кіліманджаро і Кенія в процесі піднять і опускань ділянок стародавньої Африканської платформи.